Skip to content
PodSubs
ShowsPeopleGuestsJobsNewsEvents
More
BlogPodCred
Menu
ShowsPeopleGuestsJobsNewsEventsBlogPodCredNetworksSign in
Join nowSign in
  • Shows
  • People
  • Jobs
  • News
  • More
    • Guests
    • Events
    • Blog
    • PodCred
    • Networks
    Join nowSign in

ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД

ЮНГІАНСЬКИЙ СВІТОГЛЯД artwork

Психологічні типи: способи бачити світ

Sep 26, 202634 minAudio

Send us Fan Mail Посеред дружньої вечері Андрій повідомляє, що звільняється і за місяць переїжджає до іншого міста. Наступного дня четверо його друзів розповідають про той вечір чотири різні історії, і ніхто з них не бреше. Одна запамʼятала подробиці, другий почув за словами втечу, третій перевіряв логіку плану, четверта зважувала, що цей відʼїзд означає для всіх. Завершальний епізод третього сезону «Між мною та Іншим» присвячено психологічним типам Карла Ґустава Юнга. Говоримо про екстраверсію та інтроверсію як напрям уваги, а не міру товариськості. Розбираємо чотири функції: відчуття, інтуїцію, мислення і почуття, а також провідну, допоміжну і нижчу функції та причину, з якої чужий спосіб бачення так легко дратує. Окремо проговорюємо межі теорії: сам Юнг називав сортування людей за типами дитячою салонною грою, а типологію вважав інструментом розуміння, насамперед для самого психолога. Наприкінці слухаємо суперечку Ґете з Шиллером про символічну рослину і зіставляємо Шевченкове слово з тим, як його читав Драгоманов. Цим епізодом ми закриваємо третій сезон. Попереду пауза, після якої повернемося з новим сезоном.

Audio and video play straight from the show's own hosting. PodSubs stores and serves no media.

Transcript

From the show. Tap a time to play from there.

SPEAKER_00Моя типологія ⁇ це радше критичний апарат, що допомагає впорядкувати хаос емпіричного матеріалу, але аж ніяк не для того, щоб із першого погляду чіпляти людям ярлики. Карл Юнг ⁇ психологічні типи. Юнг пише це в 1934 році, через 13 років після виходу книжки.

SPEAKER_00У цих словах можна почути досаду. Читачі відкривали 10-й розділ, знаходили описи типів і починали розкладати людей по поличках. Навіть серед лікарів поширилася думка, що юг так і лікує, визначає тип і дає відповідну пораду. А його цікавило, чому людина бачить світ саме так, що вона помічає одразу, повз що проходить, і чому власний погляд здається їй таким очевидним. Двоє можуть дивитися на ту саму подію і щиро розповідати про неї по-різному.

SPEAKER_00Кожен певен, що описує те, що було. Саме про це поговоримо сьогодні.

SPEAKER_01Юнгіанський світогляд.

SPEAKER_00Вітаю вас. Ви слухаєте юнгіанський світогляд, подкаст про те, що живе всередині нас. Це четвертий завершальний епізод третього сезону. Ми назвали сезон між мною та іншим, і весь цей час рухалися вздовж однієї межі. Спершу говорили про проєкцію, як інший стає екраном, на який ми переносимо власне несвідоме. Потім про активну уяву, коли внутрішній інший отримує голос і з ним можна вести розмову.

SPEAKER_00Далі про алхімію, як двоє змінюються у стосунку, якщо витримують контакт. Але навіть коли ми помітили власні проєкції і поговорили, відмінність залишається. Інший однаково бачить світ не так, як я, і самої цієї відмінності ще замало, щоб визнати когось із нас неправим. Сьогодні говоритимемо про психологічні типи, про дві установки свідомості і чотири функції, через які ми сприймаємо світ та оцінюємо його.

SPEAKER_00Мене цікавить і межа цієї карти, що відбувається, коли замість людини ми починаємо бачити тільки назву її типу. Уявімо звичайну дружню вечерю. П'ятеро друзів сидять за одним столом. Посеред вечора один із них, назвімо його Андрієм, повідомляє, він вирішив звільнитися і за місяць переїхати до іншого міста.

SPEAKER_00Наступного дня кожен із чотирьох друзів розповідає про цю вечерю. Вони сиділи поруч, чули ті самі слова, але починають із різного. Перша подруга згадує подробиці. Андрій ледь торкнувся їжі, говорив тихіше, ніж зазвичай. Весь вечір нервово крутив у руках ключі. Назвав місто, куди їде, назвав дату від'їзду, сказав, що квартиру вже знайшов. Другий друг подробець майже не пам'ятає.

SPEAKER_00Зате він певен, за переїздом стоїть бажання втекти. Йому здається, що це тільки початок змін для Андрія, а справа значно ширша за пошук роботи. Чи має він рацію, ми поки не знаємо. Третій друг перевіряє логіку рішення. Підтвердженої домовленості про нову роботу немає. Заощаджень, наскільки він знає, теж небагато. Він намагається скласти ці обставини докупи і бачить у плані більше прогалин, ніж відповідей.

SPEAKER_00Четверта подруга говорить про те, що цей від'їзд означає для Андрія, для їхньої компанії та для неї самої. Їй боляче. Водночас вона вважає, що його треба підтримати, бо розуміє, наскільки важливе для нього це рішення. За столом сталася одна подія, а наступного дня ми почули чотири розповіді. Ніхто не мусив брехати, щоб вони вийшли різними. Коли ми спробуємо відновити той вечір, доведеться почути кожного.

SPEAKER_00Припустимо, у цих друзів схожі освіта, культурне середовище і цінності. Кожен здатен помітити подробиці, уявити наслідки, перевірити логіку і зважити, що для нього важливе. Проте одна зі здатностей спрацьовує звичніше за інші. Людина спирається на неї майже без зусиль і поступово починає вважати саме цей спосіб бачення природним. Інше теж потрапляє в поле зору, але часто вже як доповнення до першого враження.

SPEAKER_00У психологічних типах Юнг описує цю відмінність так двоє бачать той самий об'єкт, але ніколи не бачать його так, щоб образи, які вони отримують, були абсолютно тотожні. Психологічний тип допомагає описати саме цю звичну опору свідомості. У Юнга це спосіб орієнтуватися у світі, який можна розглянути з двох боків. Спершу запитаємо, що переважно спрямовує мою увагу: зовнішній об'єкт чи те, як я внутрішньо його переживаю.

SPEAKER_00Це установка. А потім запитаємо, як я сприймаю подію та оцінюю її. Тут йдеться про функції. Так ми отримуємо опис певної позиції. Він допомагає побачити, на що людина спирається, але не вміщує всього її характеру й досвіду. Психологічні типи вийшли в 1921 році, вже після розриву Юнга з Фройдом. Серед питань, із яких виростала книжка, було й особисте, як Фройд та Адлер, працюючи з неврозами, могли створити такі різні пояснення.

SPEAKER_00Юнг зіставляє їхні погляди через ставлення до об'єкта. У Фройдовій теорії він наголошує на сексуальності та зв'язку з об'єктом. В Адлерові бачить наголос на прагненні переваги і самоствердженні суб'єкта. Це юнгова оптика порівняння, яка, звісно, не охоплює всього змісту обох теорій. Замість обрати переможця Юнг запитує, яку частину досвіду дозволяє побачити кожна позиція і пов'язує цю відмінність з установками свідомості.

SPEAKER_00Погляд Фройда, по суті, екстравертний, погляд Адлера інтровертний. Але дослідник теж дивиться з певного місця. Юнг включає в цю проблему і самого себе. Особисті особливості впливають на те, що ми помічаємо, які питання ставимо і яке пояснення здається нам переконливим. Він називається особистим рівнянням. Кожен бачить те, що найкраще може бачити сам.

SPEAKER_00У розділі з описами типів він визнає залежність власного викладу від власної психології. Інша позиція могла б змінити й те, як виглядають ці описи. Тому, запитанням, який у мене тип стоїть складніше. Що мій спосіб бачення дозволяє зрозуміти, а що залишає поза увагою. Саме тут типологія повертає дослідника до нього самого. Юнгянський світогляд почнімо з установки, тобто з того, що задає напрям нашій увазі.

SPEAKER_00Екстраверсія та інтроверсія давно вийшли за межі юнгіанського словника. У побуті екстравертом називають душу компанії, а інтровертом ⁇ тиху людину з книжкою. Але за самою кількістю слів чи друзів юнгову установку не визначиш. Юнг говорить про напрям психічної енергії, яку називає лібідо. У його теорії це поняття охоплює психічну енергію загалом. Тож тут ми користуємося ним у ширшому значенні, ніж сексуальна енергія.

SPEAKER_00За екстравертної установки, інтерес спрямований до об'єкта. Люди, події та вимоги ситуації стають основними орієнтирами. Вирішальну вагу має те, що відбувається назовні, і людина співвідносить із цим свої судження та дії. За інтровертної установки, більшу вагу отримує суб'єктивний чинник. Людина бачить зовнішню подію, але спершу співвідносить її з тим, що виникає всередині. Її цікавить власне переживання, образ чи думка, через які подія набуває значення.

SPEAKER_00Контакт зі світом від цього не зникає, проте проходить іншим шляхом. Звідси можна розібрати чотири звичні непорозуміння. Перше стосується любові до людей. Інтроверсія сама собою нічого не говорить про таку любов. Вона описує вагу внутрішнього відгуку, з яким людина співвідносить зовнішню подію. Друге стосується балакучості. Екстраверт може мовчати весь вечір, уважно стежачи за тим, як змінюється розмова.

SPEAKER_00Зовнішня ситуація при цьому залишається його головним орієнтиром. Третє непорозуміння виникає, коли ми ділимо людей на дві цілком окремі групи. У юнгові моделі кожному доступні обидві установки. Одна зазвичай переважає у свідомості, інша менш помітна й може діяти несвідомо. І четверте, замкненість часто приймають за інтроверсію, але людина може уникати контакту через тривогу, захист або пережитий досвід. Самої цієї поведінки недостатньо, щоб говорити про її тип.

SPEAKER_00Труднощі починаються ще й тому, що кожна установка оцінює іншу зі своєї позиції. Екстравертові інтроверт може здаватися відірваним від життя. Інтроверт бачить в екстравертові людину, яка надто залежить від чужих очікувань. Обидва помічають можливу крайність, але ризикують прийняти її за весь спосіб існування іншого. Власна опора тоді виглядає здоровим глуздом, а чужа викликає підозру.

SPEAKER_00Проте сам напрям уваги ще не пояснює, чому за нашою вечерею прозвучали чотири різні розповіді. Давайте занурмося ще глибше. Тут нам потрібне поняття функції. Воно описує, як саме свідомість сприймає та оцінює те, до чого звернулося. Юнг виокремив чотири функції, і пізніше стисло пояснив їхню роботу.

SPEAKER_00Відчуття встановлює щось існує мислення каже нам, що воно означає, почуття, якою є його цінність, а інтуїція здогадується, звідки воно приходить і куди йде. Юнг порівнював ці функції з чотирма сторонами світу. Така схема допомагає зорієнтуватися, хоча живий досвід завжди містить більше, ніж позначки на карті.

SPEAKER_00Функції складаються у дві пари відчуття та інтуїція належать до сприйняття. Вони стосуються того, що потрапляє в наше поле уваги. Юнг називав їх ірраціональними. У цьому слові немає оцінки їхньої розумності. Вони дають нам матеріал досвіду ще не виносячи про нього судження. Мислення і почуття, навпаки, виносять судження про те, що ми сприйняли. Саме тому Юнг називав обидві функції раціональними.

SPEAKER_00Підстави для судження в них різні, і до цієї відмінності ми зараз повернемося. Почнімо з того, що помітила перша подруга на вечері. Вона згадала голос Андрія, їжу, якої він майже не торкнувся, і ключі в його руках. Тут працює відчуття, воно фіксує те, що присутнє в досвіді зараз колір, звук, запах або напругу в тілі. Юнг називав його функцією реального. Йдеться про спосіб сприймати наявне, а сама любов до комфорту чи гострота зору, ще не визначає цієї функції.

SPEAKER_00Інтуїція звертається до прихованих можливостей і зв'язків. Вона може схопити напрям подій раніше, ніж людина пояснить, як дійшла свого припущення. Юнг порівнював її із шостим чуттям для можливостей. Наш друг, який побачив за переїздом в течу і початок змін, ілюструє таку увагу, але його впевненість не доводить, що він справді зрозумів Андрія. Припущення ще потребує перевірки.

SPEAKER_00Мислення встановлює поняттєві зв'язки. Воно запитує, що перед нами, як одне пов'язане з іншим, і чи немає в поясненні суперечності. Освіта і загальні інтелектуальні здібності самі собою не визначають провідної функції. За нашою вечерею мислення найвиразніше проявилося в розповіді друга, який перевіряв план Андрія, на чому той ґрунтується і де в ньому прогалини.

SPEAKER_00Почуття визначає цінність, наскільки щось важливе, прийнят або неприйняне для нас. Саме тут легко заплутатися, бо в повсякденній мові почуттями ми називаємо й емоційні переживання. У типології йдеться про функцію судження. Сильна емоція ще не означає, що людина добре розрізняє власні цінності. Четверта подруга переживала сум, але функцію почуття ілюструє її оцінка. Попри цей сум Андрія важливо підтримати.

SPEAKER_00Юнг розміщує функції двома протилежними парами. Відчуття зосереджує нас на наявному. Інтуїція звертає до можливого. Мислення перевіряє поняттєві зв'язки. Почуття визначає цінність. На схемі виходить хрест. Протилежність тут означає різні принципи орієнтації. У певний момент одному з них ми віддаємо перевагу. Це не забороняє звернутися до іншого і переглянути перше судження.

SPEAKER_00Кожна функція може діяти в екстравертній або інтровертній установці. Так Юнг отримує вісім типів. Щоб почути різницю, ще раз повернімося до вечері. Це будуть умовні приклади уваги, а не спосіб визначити тип за однією реплікою. Екстравертне відчуття зосередиться на зовнішніх подробицях, що стояло на столі, хто як сидів і говорив. Для інтровертного відчуття більшої ваги набуде суб'єктивне враження, яке ці подробиці викликали в самій людині.

SPEAKER_00Екстравертна інтуїція помітить можливості, які відкриває нове місто. Інтровертна інтуїція звернеться до внутрішнього образу, що виник у відповідь на розповідь Андрія. Цей образ може багато сказати про того, хто його переживає, але не дає прямого доступу до чужих мотивів. Екстравертне мислення співвіднесе план із зовнішніми даними, контрактом, грошима та строками. Інтровертне мислення спиратиметься передусім на внутрішню концепцію і перевірятиме, як це рішення узгоджується з нею.

SPEAKER_00Екстравертне почуття зорієнтується на спільні цінності і те, що в цих стосунках вважають доречним. Інтровертне почуття звірятиме подію з власною, часто невисловленою шкалою цінностей. Зовні така оцінка може залишитися майже непомітною. Тепер головне питання. Якщо в кожному є всі чотири функції, чому ми такі різні?

SPEAKER_00Юнг пояснює цю різницю нерівномірним розвитком функцій. Одна зазвичай стає найбільш диференціййованою. Ми краще розрізняємо її роботу, свідомо користуємося нею і більше їй довіряємо, її називають провідною. Разом з установкою вона визначає тип у цій моделі. Поруч працює допоміжна функція, а іноді йдеться про дві допоміжні. Вони розвинені менше, але розширюють можливості провідної.

SPEAKER_00У класичній схемі допоміжна не є її прямою протилежністю. Наприклад, мислення може спиратися на відчуття, отримуючи факти, або на інтуїцію, помічаючи можливості. Почуття перебуває на іншому кінці тієї самої осі. Функцію протилежну провідні називають нищою. Слово може звучати як оцінка, але йдеться про меншу диференційованість і слабший свідомий контроль. Вона тісніше пов'язана з несвідомим.

SPEAKER_00В описі Юнга ця функція з'являється той, як дражливий біс, то як несподіваний рятівник. Ми не можемо просто викликати її і керувати нею так само впевнено, як провідною. Цю нерівномірність закріплює і повсякденне життя. Школа, робота та оточення заохочують те, що вже добре вдається. Людина частіше користується успішною здатністю і поступово починає описувати через неї всю себе.

SPEAKER_00Каже, я логік, або я людина почуттів. Для протилежного способу орієнтації лишається дедалі менше місця. У юнговій моделі однобічність свідомості має зворотний бік. Нижча функція діє грубіше, менш передбачувано, іноді по дитячому вона може стати помітною саме через незручність, яку створює, і тоді зі сторони легше побачити цей збій, ніж провідну функцію людини. На практиці поставити типологічний діагноз з першого погляду нелегко.

SPEAKER_00Цілком може статися, що в нашого ближнього нижча функція помітніша за провідну. Тут ми повертаємося до першого епізоду сезону, до проекції. Чужа поведінка іноді зачіпає те, чого я не визнаю в собі. Тоді моє роздратування може говорити і про власну нижчу функцію, проте самого роздратування замало для такого висновку. Інша людина може справді поводитися грубо, порушувати межі або не чути мене.

SPEAKER_00Гаразд, а як це працює в житті? ЮНІНСЬКИЙ У побуті ці відмінності стають помітними в розмовах, які начебто стосуються зовсім простих речей. Наприклад, двоє намагаються домовитися про те, що сталося в гостях. Один із партнерів каже: Ти чув, яким тоном він це сказав? Інший відповідає, я говорю про зміст.

SPEAKER_00До чого тут тон. Перший пам'ятає, як прозвучали слова, другий тримається за висловлену думку. Кожен вважає свою частину події головною. І саме тому чужий опис здається йому викривленням. На роботі керівник перевіряє аргументи, а співробітник намагається пояснити, чому рішення зачіпає важливі для нього цінності. У відповідь чує не беріть усе так близько до серця. За кілька днів він уже говорить про керівника, той бачить тільки таблиці.

SPEAKER_00Якщо дивитися через типологію, тут можна припустити конфлікт мислення і почуття, але варто почути й самі аргументи. Назви функцій не вирішують суперечки. Нижча функція може ставати помітнішою, коли звичний свідомий контроль зменшується. Юнгіанська типологія звертає увагу на такі моменти втоми, страху, хвороби або закоханості. Людина, яка звикла все пояснювати логікою, раптом гостро ображається і ділить людей на своїх і чужих.

SPEAKER_00Та, що добре розрізняє цінність стосунків, у стресі висуває жорсткий висновок. Усі вони однакові. Хтось, зазвичай уважний до фактів, потрапляє в полон тривожних перечуттів, а людина, захоплена майбутніми можливостями, помічає, що не може. Тіло, побут і гроші лише тоді, коли нехтувати ними вже неможливо. Це ілюстрації динаміки, а не діагностичні правила. Але впізнати себе в одній із них буває корисно.

SPEAKER_00Юнг пов'язував нижчу функцію з особливою вразливістю. У певному місці людина реагує так гостро, що сама потім дивується силі своєї реакції. Для самоспостереження це може бути підказкою, чому саме тут мені так важко. Проте вразливість має різні причини. Типологічне пояснення варто розглядати як одну з можливих оптик, а не готову відповідь про людину. Що з цим робити?

SPEAKER_00У юнговій моделі всі функції не стають однаково розвиненими за нашим бажанням. Практичне завдання скромніше, помітити власну опору і навчитися звертатися до досвіду, який вона зазвичай залишає осторонь. Для початку навіть це буває непросто. Можна спробувати невелику вправу. Згадайте суперечку або рішення, у якому ви були певні власної правоти.

SPEAKER_00Оберіть ситуацію, до якої зараз можете спокійно повернутися. Спробуйте описати її з чотирьох позицій. Спершу через факти і тіло, що саме відбувалося, хто що сказав, що ви відчували фізично. Потім зверніться до можливостей, куди могли розвиватися події, які пояснення ви тоді не розглянули. Тут важливо відділити припущення від того, що вам справді відомо. Потім через логіку, де аргумент, де суперечність, що з чого випливає.

SPEAKER_00І нарешті через цінність, що в цій ситуації було важливим для кожного учасника і для вас самих. Порівняйте ці описи, де слова знаходилися легко, а де доводилося довго шукати. Складність може підказати, якому способу уваги бракує практики. Однак одна вправа не визначає нижчої функції. Для такого висновку треба придивлятися до себе в різних ситуаціях і не поспішати з назвою.

SPEAKER_00У юнгінській традиції до нижчої функції радять наближатися поступово, зокрема через допоміжні. Там, де звична майстерність не допомагає, легко почати вимагати від себе швидкого результату. Але тут знадобиться готовність помилятися і витримувати незручність. Можливо, уперше за довгий час ви не знатимете, як зробити щось добре. А в наступній суперечці спробуйте запитати співрозмовника, що ти помітив першим?

SPEAKER_00Це не зобов'язує вас погоджуватися, зате дозволяє почути, з чого для нього почалася та сама подія. Повернімося до застереження, з якого почали, чому автор настільки докладної типології самопирався класифікації людей. У передмові юг називає таке сортування дитячою салонною грою, порівнює його з поділом людей за формою голови, самої належності до категорії замало, щоб зрозуміти, як живе конкретна людина і що з нею відбувається.

SPEAKER_00У статті 1936 року він пояснює призначення типології через роботу дослідника. Вона дає опори для впорядкування індивідуального досвіду, водночас змушує психолога враховувати власну позицію. Це необхідний засіб, щоб визначити особисте рівняння практикуючого психолога, який, точно знаючи свої диференційоні і нижчі функції, може уникнути багатьох серйозних помилок у роботі з пацієнтами.

SPEAKER_00Психологові доводиться придивлятися до обох учасників зустрічі, як клієнт сприймає подію і що сам психолог схильний почути в цій розповіді. Власна провідна функція може допомагати в роботі, але вона ж залишає щось поза увагою. Типологія корисна, якщо дозволяє помітити цю межу. Поза кабінетом, назва типу легко стає готовим поясненням себе. Я інтуїт, тому не помічаю деталей. Або я логік, тому не зважаю на почуття.

SPEAKER_00У такій фразі опис звички вже перетворився на дозвіл її не переглядати. Людина отримала назву для своєї однобічності і тепер може нею захищатися. У колективі це працює і з іншого боку, когось раз назвали аналітиком, когось комунікатором, і далі очікують тільки відповідної поведінки. Нове завдання людині навіть не пропонують, бо вже нібито знають, хто вона, так схема починає обмежувати досвід, який могла б допомогти зрозуміти.

SPEAKER_00Якщо згадати про Тагора з його думкою про людину як міру всіх речей, типологія дозволяє поставити додаткове питання, чим саме я міряю, наскільки моя звична міра придатна для досвіду іншого, це наше зіставлення, а не формула самого юнка. Поруч можна поставити думку Григорія Сковороди про сродність. У ній теж важливо пізнати власну природу і знайти працю, яка її відповідає. Сковорода не будував юнгової типології, і зводити ці погляди докупи було б спрощенням.

SPEAKER_00Але обидва підходи дозволяють запитати, що ми знаємо про себе до того, як обираємо собі назву. У культурних історіях ці відмінності іноді чути в самих репліках. Спробуємо послухати їх, не визначаючи тип людини за кількома словами. Гете згадує зустріч із Шилером після засідання природничого товариства. Вони ще не друзі.

SPEAKER_00Розмова продовжується в Шилеровому домі, де Гете пояснює метаморфози рослин і кількома штрихами малює символічну рослину, їхній спільний прообраз. У гетевому переказі Шиллер відповідає так: це не досвід, це ідея. Гіоте згадує власне роздратування, він стримується і відповідає. Мені може бути лише приємно, що я маю ідеї, сам того не знаючи, і навіть бачу їх очима.

SPEAKER_00Обидва дивляться на той самий малюнок. Гете говорить про те, що бачить, Шиллер розрізняє побачене ідею, за допомогою якої його пояснюють. Цю розмову Гіоте згадував як початок зближення. Вони не мусили відразу погодитися, щоб продовжити думати разом. Юнг згодом присвятить Шиллерові окремий розділ психологічних типів. В українському контексті можна зіставити Шевченкове слово і те, як його читає Михайло Драгоманов.

SPEAKER_00Тут теж зустрічаються різні вимоги до одного предмета. Для цього порівняння звернімо увагу на те, як у Шевченка звучать біль, гідність, святе і зневажене. Поетичне слово дозволяє пережити цінність того, про що говорить. Звісно, цим не вичерпується його думка. І така увага до цінності не визначає тип поета. Здрагоманов, у праці Шевченко, українофілий соціалізм, що вийшла в Женеві у 1879 році, ставить до цієї спадщини інші питання.

SPEAKER_00Він шукає послідовність поглядів, суспільну програму та логіку, і критикує те, що, на його думку, не витримує такої перевірки. Це зіставлення показує різницю між увагою доцінності і вимогою послідовного пояснення. Жодна з них сама собою не робить усі судження правильними. Проте суперечка стає зрозумілішою, коли ми чуємо, чого кожен очікує від слова, що воно має дати, переживання важливого чи підстави для висновку.

SPEAKER_00І тут можна повернутися до Фройда і Адлера. Юнг зіставляв їхні теорії, придивляючись також до позиції того, хто пояснює. Питання про правильність пояснення залишається, але поруч із ним виникає інше чому саме це пояснення здається мені достатнім? На завершення сезону залишу два питання. До них можна повернутися після епізоду, коли в пам'яті виникне власна вечеря або суперечка.

SPEAKER_00Перку частину реальності ви навчилися бачити найкраще, і що саме це вміння від вас закриває. Друге, хто з людей поруч дратує вас найбільше, і чи не дивиться він на світ через ті двері, якими ви самі давно не користуєтеся. Повернімося на мить до столу, за яким Андрій розповів про переїзд. Ми вже розрізняємо, що потрапило в кожну розповідь.

SPEAKER_00Подробиці, можливості, логічні зв'язки та цінність рішення, і знаємо, що увага може більше спиратися на зовнішню подію або на внутрішній відгук. У кожного є звичний спосіб бачити, коли він стає єдиним, інші частини досвіду важ помітити, а зустріч із ними може боляче зачепити. Типологія допомагає повернути ці частини в розмову. Проте відповідати за власні висновки і перевіряти їх усе одно доведеться нам самим.

SPEAKER_00Андрій за тим столом лишається більшим за кожну розповідь про нього. Можливо, наступного разу хтось із друзів запитає його про те, чого того вечора так і не почув. Цим епізодом ми закриваємо третій сезон попереду пауза. Можливо, за цей час якась із розмов сезону продовжиться вже у вашому власному досвіді.

SPEAKER_00Ми повернемося з новим сезоном. Тему поки залишу при собі. А межа між мною та іншим, уздовж якої ми рухалися, ще не раз з'явиться в наших розмовах. На сьогодні у нас все. Дякую, що пройшли цей сезон разом із нами від першої проєкції до останньої вечір. Слухайте нас на всіх популярних платформах, читайте нас на нашому сайті.

SPEAKER_01Юліянський світопля.

Open the transcript file

Hosts and Guests

Nobody is credited on this episode yet.

Credit the people on this episode

Be the first to rate this episode

More episodes

All episodes
  1. Юнгіанська алхімія: мистецтво перетворення

    Sep 18, 202638 minAudio

    Send us Fan Mail У цьому епізоді розбираємо юнгіанську алхімію. Саме юнгіанську, і починаємо з чесного застереження: Юнг не був алхіміком. Він не практикував алхімію, не шукав філософського каменя і не поділяв більшості...

    Credit the people on this episode

  2. Активна уява: діалог із несвідомим

    Sep 4, 202620 minAudio

    Send us Fan Mail У другому епізоді третього сезону «Між мною та Іншим» досліджуємо активну уяву - один із найпотужніших і водночас найризикованіших методів аналітичної психології. Карл Юнг сформував його під час власної...

    Credit the people on this episode

  3. Проєкція: чому ми бачимо себе в інших

    Aug 29, 202628 minAudio

    Send us Fan Mail • чому проєкція є не збоєм психіки, а її вихідним станом • що таке «гачок» і чому проєкція завжди здається правдою • п’ять стадій вилучення проєкції за Марі-Луїзою фон Франц • п’ять внутрішніх змістів,...

    Credit the people on this episode

  4. Індивідуація: мистецтво ставати собою

    May 13, 202631 minAudio

    Send us Fan Mail Що означає справді стати собою, не «кращою версією», не «реалізованою мрією», а просто - цілою, неподільною людиною? У четвертому, фінальному епізоді другого сезону ми розбираємо центральну категорію...

    Credit the people on this episode

  5. Синхроністичність: Коли світ говорить мовою смислу

    May 6, 202632 minAudio

    Send us Fan Mail Що, як збіги у вашому житті - це не просто випадковість, а прояв фундаментального принципу реальності? У цьому епізоді ми розбираємо одну з найскладніших та найбільш суперечливих ідей Карла Густава Юнга...

    Credit the people on this episode